PUBLIC TALK | Публічне інтерв’ю з Іреною Карпою

Вона проводить більшу частину дня у facebook, де має майже 40 тисяч шанувальників. При цьому встигає писати книги, давати концерти та подорожувати з двома маленькими дітьми, яких народила від американця. А ще вона встигла стати героїнею одразу двох спецпроектів арт-журналу TheNorDar – «Помішані» та PUBLIC TALK. Публічне інтерв’ю з українською письменницею та співачкою Іреною Карпою.

Розпитувала:Kris Kulakovska
Записала: Снєжана Шабанова
Фотографувала: Женя Міхайленко
Пригощала: aroma espresso bar
Одягали ведучу: Who is it?

25 вересня Ірена Карпа приїхала до aroma espresso bar, де арт-журнал TheNorDar традиційно проводить PUBLIC TALK – публічні інтерв’ю з героями перед аудиторією. Однак на цей раз Public Talk обєднався з іншим спецпроектом журналу – «Помішані», тому розмову з Іреною вирішили поділити на 3 умовні частини: Карпа — українка, Карпа — мати і дружина, Карпа — творча особистість.

Карпа – українка

- Ви народилися у Черкасах, якийсь час жили в Івано-Франківську, потім – в Яремче. Ваша мати вийшла заміж на західній Україні, але познайомилися батьки в Німеччині. Яке у вас коріння, Ірено?
Ірена: Я би якось і рада була відшукати в собі помішаний ген, кажуть що немає чистих українців, але, на жаль, нічого цікавого не знайшла, тому з горя вийшла заміж за американця і народила помішаних дітей, щоб вони мали повний генетичний набір.

У моїй родині все дуже попсово — з обох боків питомі українці. Моя родина дуже принципова — ми завжди виживали завдяки своїй кмітливості та порядності, а не через “пригибочки”.

По лінії матері сім’я пережила голод через легендарну бабу Санюту, яка ховала пшеницю у ретузах. Дідового батька депортували до Сибіру, бо знайшли на горищі підшивку журналу “Просвіта”. Він нажив свої статки тим, що дуже круто міг розвести пана, у якого працював водієм. Пан постійно програвав у казино і позичав у діда Олекси гроші. Він відрізав на паперці умовний шматок грунту, щоб отримати готівку.

По батьковій лінії моєму прадіду інженеру колись запропонували прийняти католицтво і переписатися на поляка з православного українця, але він відмовився через принципи. Мої батьки — інженери, навчаючись у Німеччині, де вони, до речі, і познайомились, також була можливість залишится за кордоном, але вони її не використали.

- Ви вважаєте себе типовою українкою і чи є таке поняття взагалі?
Ірена: Важко сказати по мені, звідки я. Середньостатистична українка дуже красива, міцна жінка, схильна до виживання, у неї все гаразд із пропорціями. Українка — висока, струнка, в неї руса коса, очі сумні, невеселі. Я вважаю, що маю нейтральний тип, але за кордоном, наприклад не кажуть, що в мене russian face.

- Яке походження прізвища Карпа? Ірена: Прізвище Карпа походить від кочових племен, які прийшли з Балканів і населяли Карпати. Воно не слов’янського походження. Моє ім’я Ірена, як і моєї старшої дитини  Корени, — грецького походження. При виборі імен своїм дітям я не наслідувала якихось принципів, обирала за відчуттям. Кайлас — це взагалі священа гора будистів у Тибеті, до яких я себе відношу. А нещодавно я згадала, що у Боба Марлі альбом називався також “Кая”, що ямайською означає “маріхуана”.

Карпа – мати та дружина

- Розкажіть про коріння вашого чоловіка — Нормана Пола Хансена. Я знаю, що народився він у Південній Каліфорнії, а в його етносі є Норвегія, Англія, Данія та Україна. Ви написали якось: «Саме цим своїм далеким українським корінням він мене і взяв”. Розкажіть про це детальніше.
Ірена: Мій чоловік Норман народився у Північний Каліфорніі, у його етносі є Норвегія, Англія, Данія та Україна. Саме цим своїм далеким українським корінням він мене і взяв. Його прабубася з хорошим геном R7, мені здається. Вона була сиротою родом із українського маленького міста Санок (укр. — Сянік), який зараз належить Польщі. Працювала гувернанткою у дуже багатій родині і разом із дітьми вивчила іноземні мови. Коли померла дружина, чоловік вирішив переїхати із дітьми до Америки. Сирота вмовила його купити собі квиток і залишити її там на себе. Так і вийшло, у 14 років, на кораблі, під час переїзду вона зустріла і закохалася в українця. Вони одружилися, і вона народила діда Нормана. Дід був м’ясником, мав дружину-англійку і українською розумів тільки декілька матів.

— Я процитую вас: “Тут, правда, не таке «безстрашшя», як у наших чоловіків, котрі в смердючих треніках сидять біля тєльмана, а ти давай котлети смаж і перевіряй дітям уроки, бо я такий прекрасний, і на тобі женився… Це – одна з причин, чому я вийшла заміж за американця, людину заходу, а не за українця. Хоча – щоб нікого не образити – хочу сказати, що пішла така тенденція, що прогресивних чоловіків стає все більше”. Можете провести паралель між чоловіками в Україні та Європі чи Америці?
Ірена: Це моя стаття якась? Певно, я написала її для «ха-ха поржать». Насправді дуже важко узагальнювати. Ясно, що хлопці українці, з якими я спілкуюся, так само, як і дівчата українки, не є «людьми в трєніках». Мені подобаються українські чоловіки, які відкривають двері, яким не впадло заплатити за тебе. Хоча, якщо не платять, то мене це не ображає, чесно (сміється – ред.). Але якщо це нормальний чувак, то він буде і поважати, і двері відкривати, якщо це якийсь жлободром, то буде: «Ага, я заплатив за свою каву, то ти мені должна, давай». Але насправді в мого чоловіка значно більше деколи якихось приколів, ніж в моїх якихось інтелігентних мальчиків-друзів. Це все настільки індивідуально. Якщо чоловік формувався на приблизно таких речах, як і я, то мені буде з ним комфортно всюди, чи в Гоа, чи в Гімалаях.

- Які три риси ви цінуєте в чоловіках? Ірена: Чоловік має робити те, що не вмію робити я. Хай шарить в машині, чи в хірургії. Щоб була коректна взаємна компенсація. Він має обов’язково допомагати мені: чи інтелектуально, чи фізично. І він має потребувати те, що можеш дати йому ти. І дуже важливо те, як чоловік до дітей ставиться, тому що який би він класний із себе не був, якщо не любить твоїх дітей, то ти ніколи в житті не будеш з ним щаслива. Діти для жінки – на першому місці. Яким би він супер-героєм не здавався, треба дивитися на чоловіка в контексті суспільства, його друзів.

- Чи вважаєте ви себе сильною жінкою? З такою важко жити, тому що чоловік хоче бути лідером. Як із цим впоратися? Ірена: Мені здається, я в побуті дуже проста, якось особливо нікого не напрягаю, але в той же час я далека від ідеальної жінки. Має бути або якийсь тандем в сильної жінки з чоловіком, або хтось дійсно має бути в захваті від своєї другої половини, або хтось має бути в тіні. Чоловікові важко прийняти той факт, що в жінки є свобода. «Вот в чем парадокс: клюють всі на дєрзкую, сильную женщину», а потім намагаються зробити з неї «ласковую кошечку». Людина має бути на своєму місці. Це ж класно, коли поруч сильна людина. Чим старша я стаю, тим лагідніше ставлюсь до людей. Треба їх любити.

Карпа – творча особистість

- За що вас люблять, за що не люблять? Ірена: За одне і те саме. Ті, хто любить, цінують в мені прояв свободи. Забула хто автор цього вислову, але він дуже крутий: «Немає універсального рецепту успіху, але є дуже універсальний рецепт поразки: спробуйте всім сподобатись». Я нікому не заздрю в житті. Коли хтось щось зробив круте, я думаю: «Чорт, це зробила не я. Нехай, буду над собою працювати».

- Скільки часу ви приділяєте facebook в день? Ірена: Да весь час я в фейсбуку сижу, по-моєму. Щоб я не робила, в мене ліва нога вже може читати пости, коментити і фоточки робити. Я давно в фуйсбуку. Я читаю новини тих, хто мені цікавий.

- Назвіть трьох особистостей, яких ви читаєте щодня. Ірена: Ігор Штукоз, Андрій Бондарев – у них завжди всьо ржачно і дуже хорошо. Треба якусь дєвочку назвать…Одеситка Метушевская.

- Що далі? Чи збираєтеся ви починати нові творчі проекти? Можливо, Карпа стане актрисою, режисером, поетом? Ірена: З мене дуже погана актриса, я не пишу вірші. Я і так дуже багато на себе набрала. Всю юність тренділа, що треба реалізовувати все, але ресурс часу обмежений. Я дуже хочу написати ще одну книжку, але глибшу, універсальнішу і цікавішу. Я, як прихильник буддизму, вважаю, що треба займатися однією справою і між ними залишати якийсь проміжок, а не як завжди – усе і нічого.